Підводний простір українського моря: виклики та загрози

Питання створення Росією системи повного контролю не лише цивільного, а й військового мореплавства в межах Чорного та Азовського морів, подвійного використання об’єктів морської інфраструктури для ведення розвідувальної діяльності РФ, вже обговорювалося на сторінках «Чорноморської безпеки».Спробуємо дослідити поняття «мілітаризації та окупації підводного простору Чорного моря». Яку мету переслідує РФ розгортаючи під водою сили та засоби, які є сегментом ударно-розвідувального контуру в Чорному морі та на Південно-Західному напрямку в цілому?Цікавим завжди було і є те, що не лежить на поверхні.

            Оцінюючи сьогоднішні загрози з морського напрямку та розуміючи сутність сучасної гібридної війни на морі, можливо стверджувати, що чорноморська стратегія РФ поєднує в собі наступні цілі:

– набуття беззаперечного домінування в Азово-Чорноморському регіоні з обмеженням       присутності НАТО в акваторії Чорного моря та з безперешкодним використанням Чорноморських проток;

– блокування України з моря, встановлення контролю за судноплавством до

чорноморських та дунайських портів України як складова стратегії відновлення контролю над нею.

Після окупації Криму та Севастополя, РФ проводить заходи щодо нарощування міжвидового угруповання військ/сил. Щодо корабельного угрупування ЧФ, то це нарощування бойового потенціалу за рахунок поповнення сучасними бойовими кораблями та підводними човнами, які є носіями ракетної зброї з великою дальністю ураження: по надводним цілям – до 500 км, по наземним – до 1500 км. Це, безумовно, дає можливість РФ не лише окупувати акваторію Чорного та Азовського морів, а й контролювати значну частину Європи та Близького Сходу, з можливістю нанесення ракетних ударів у разі необхідності.

Що це самолюбування РФ за «законом сильного» чи виклик НАТО та його концепції «Спеціальної передової присутності» в Чорному морі? («Спеціальна передова присутність» НАТО на південно-східному фланзі передбачає посилення військових спроможностей регіональних країн-членів НАТО (Румунія, Болгарія,Туреччина) та нарощування тренувальної та координаційної діяльності. При цьому, суттєвою перешкодою у розвитку спроможностей НАТО в регіоні стала позиція Болгарії, яка не вбачає для себе загрозу з боку Росії та відмовилась від формування спільних військово-морських сил НАТО (Румунія, Туреччина, Болгарія) в Чорному морі – прим. авт.).

Присутність кораблів НАТО в Чорному морі збільшується за рахунок їх участі у спільних військових навчаннях в рамках операції «Атлантична рішучість», яка була запущена під егідою НАТО в 2014 році після окупації Криму та початку бойових дій на сході України – 80 днів у 2017 р., 120 днів у 2018 р.

Починаючи з 2014 року є очевидним, що РФ продовжує окупацію не лише надводного та повітряного простору через формування зони обмеження та заборони доступу і маневру (A2/AD), а й підводного простору шляхом:

– розгортання системи висвітлення надводної та повітряної обстановки та радіомоніторингу, в тому числі передових її складових на захоплених платформах дочірньої компанії НАК «Нафтогаз України» – «Чорноморнафтогаз» (була реорганізована окупантом в «Государственное унитарное предприятие Республики Крым «Черноморнефтегаз» – прим. авт.);

– закриття районів, під виглядом проведення заходів бойової підготовки ЧФ РФ, для перешкоджання міжнародному судноплавству. Одночасне закриття районів Чорного моря має тенденції до зростання: якщо в 2017 році це складало 1/10 частину Чорного моря, то в 2018 році – 1/6, а в 2019 році – 1/3;

– удосконалення системи моніторингу та контролю підводного простору Чорного моря. Особливість – використання в єдиному контурі міжвідомчих сил та засобів: ЧФ РФ, ФСБ РФ, «Газпрому» та ГУП РК «Черноморнефтегаз».

 «Основы государственной политики Российской Федерации в области военно-морской деятельности на период до 2030 года», які затверджені указом Президента РФ від 20.07.2017 року №327, Морська доктрина РФ та Федеральна цільова програма «Світовий океан» чітко окреслили позицію РФ на морі:

– РФ розглядає виникнення безпосередніх воєнних загроз її національній безпеці – розгортання (нарощування) іноземними державами в прилеглих до РФ акваторіях морів та океанів стратегічних неядерних систем високоточної зброї морського базування, а також систем протиракетної оборони морського базування;

– ВМФ створює та підтримує умови, які необхідні для забезпечення безпеки морської діяльності РФ, захисту державного кордону РФ в підводному середовищі, в тому числі протичовнову, протипідводно-диверсійну оборону в інтересах безпеки РФ;

– підвищення оперативних та бойових можливостей ЧФ за рахунок розвитку на території Кримського півострова міжвидового угруповання сил (військ) (забезпечення даного угруповання необхідною розвідувальною інформацією та видача цілевказівок для бойового застосування – прим. авт.);

– забезпечення постійної військово-морської присутності РФ в Середземному морі та інших стратегічно важливих районах Світового океану, в тому числі в районах проходження основних морських транспортних комунікацій;

– створення та забезпечення функціонування єдиної державної системи висвітлення підводної та надводної обстановки (стаціонарна, позиційна та маневрена складова Азово-Чорноморського сегменту єдиної державної системи – прим. авт.);

– знищення воєнно-економічного потенціалу противника шляхом враження його життєво важливих об’єктів з моря.

Які ж загрози несе підводний простір?

А) Мінна небезпека. Вимагає забезпечення контролю над прибережними водами, морськими комунікаціями та захисту морських портів.

Кількість носіїв мінної зброї РФ: надводні кораблі – до 32 од., літальні апарати – до 20 од., судна – понад 50 од. Крім того, до прихованого мінування додатково можуть бути залучені підводні човни – до 7 од., надмалі підводні човни та підводні диверсанти на носіях.

Об’єктами мінування можуть бути рекомендовані шляхи, райони якірних стоянок та перевалки вантажів, підхідні канали та вузини, акваторії портів, об’єкти морської інфраструктури тощо.

Нейтралізація цієї загрози вимагає постійного моніторингу мінної обстановки та забезпечення гарантованої безпеки мореплавства в разі застосування мінної зброї противником. Не можна виключати, що приховане мінування може бути використане РФ для припинення міжнародного судноплавства під легендою «міннонебезпечних районів часів І та ІІ світових війн».

Прикметно, що 14-21 червня 2019 року в східній частині Чорного моря проведено випробування морської міни типу «Шельф» та нових морських тралів -широкосмугового акустичного тралу «ШАТ-У» та глибоководного контактного тралу «ГКТ-3М». До випробувань долучалися Військовий інноваційний технополіс «Эра» та «Концерн «Морское подводное оружие – Гидроприбор».

Постановка міни здійснювалась з торпедного апарату малого протичовнового корабля «Касімов» та бойовими плавцями 136-го окремого загону спеціального призначення протипідводно-диверсійної служби (озСпП ПДРС). Було випробувано:

виявлення та наведення міни на морську ціль різної тоннажності;

стійкості міни під час неконтактного тралення;

випробування системи розпізнавання «свійчужий».

В) Підводно-диверсійні сили та засоби ССО РФ. Ці сили зведені до загонів бойових плавців в Севастополі та Новоросійську, до 500 бойових плавців в кожному. За попередніми розрахунками до проведення диверсійних актів може бути залучено до 45 морських диверсійно-розвідувальних груп.

Засоби доставки: бойові кораблі та підводні човни, цивільні судна, маломірні швидкісні судна, літаки та вертольоти, ультрамалі підводні човни. Об’єктами мінування можуть бути – бойові кораблі, пункти управління, вузли зв’язку та система висвітлення морської обстановки, акваторії пунктів базування ВМС та морських портів, об’єкти морської інфраструктури.

З огляду на зазначене, потребує державного врегулювання питання оснащення морських портів України та інших важливих об’єктів морської інфраструктури обладнанням для виявлення підводних диверсійних сил і засобів.

Приклад: в середині травня 2018 року проводилися випробування автономного безпілотного апарату (АБПА) «Клавесін» при забезпеченні дослідницького судна ЧФ «Віктор Чероков» в акваторії Чорного моря на полігоні поблизу окупованої Феодосії. АБПА “Клавесін 2Р-ПМ” призначений для вирішення підводних глибоководних задач військового спрямування. Основні завдання, які можуть вирішуватися з його допомогою: охорона об’єктів, пошукові операції, дослідження морського дна на глибині до 6000 м, виявлення та нейтралізація мінних загороджень, картографія дна та зондування ґрунту.

Основні завдання, які можуть вирішуватися з його допомогою: охорона об’єктів, пошукові операції, дослідження морського дна на глибині до 6000 м, виявлення та нейтралізація мінних загороджень, картографія дна та зондування ґрунту.

С) Підводні човни

Підводні сили ЧФ РФ організаційно зведені у 4-ту окрему бригаду підводних човнів, яка налічує у своєму складі 7 дизель-електричних субмарин. Формування бригади здійснювалося протягом 2014-2016 років, коли до бойового складу ЧФ щорічно надходило по два підводних човни проекту 636.3 «Варшав’янка».

Таким чином, на кінець 2016 року було завершено створення угруповання підводних човнівЧФ РФ (Таблиця 1).

Підводний простір Чорного моря дозволяє без обмежень застосовувати підводні човни ЧФ, за виключенням мілководної північно-західної частини моря, де ізобата глибин менше 60 метрів. Цей фактор створює певні навігаційні перешкоди для застосування підводних човнів.

Аналізуючи діаграму (рис.1), можливо дійти до висновку, що станом на кінець 2019 року:

– співвідношення за носіями КР «Калібр» надводний корабель/підводний човен ЧФ РФ

складає 50/50%;

– сумарний ракетний залп КР «Калібр» складає 72 одиниці (перспектива 2024 року – 152).

Особливістю є те, що підводні човни ЧФ мають досвід бойового застосування крилатих ракет в ході спеціальної операції в Сирії. Крім того, мали місце ракетні стрільби з ДЕПЧ пр.636.3 «Варшав’янка» ракетою типу «91Р1» з комплексу «Калібр ПЛ» на полігоні бойової підготовки в районі Анапа/східна частина Чорного моря 17.02.2017 р. та в районі мису Чауда 11.10.2017.

Показово, що за повідомленням прес-служби ЧФ РФ 16 квітня 2020 року, «Дизель-электрическая подводная лодка «Колпино», вооруженная крылатыми ракетами «Калибр», и бомбардировщики Су-24М (рис. 2) продемонстрировали нанесение совместного ракетнобомбового удара по отряду кораблей условного противника в Чёрном море во время сопровождения кораблями ЧФ эсминца ВМС США USS Porter DDG-78 («Портер»)».

Рис. 2. Бомбардувальник Су-24 М та підводний човен ЧФ РФ «Колпино».

D) Міжвідомча інтегрована система висвітлення підводної обстановки

РФ проводить активні заходи щодо створення єдиної державної комплексної системи висвітлення надводної та підводної обстановки, яка буде включати три контури – морський, космічний та наземний. Здійснюється розробка ешелонованої системи висвітлення надводної та підводної обстановки з розробкою та впровадженням новітніх гідроакустичних систем з трьома рубежами виявлення, а саме:

– на першому рубежі (океанська операційна зона) планується розгортання гідроакустичних систем на стратегічно важливих ділянках Світового океану. Інформація щодо обстановки буде передаватися через багатофункціональну супутникову систему «Ліана» на пункт обробки та аналізу. Поки що ця система дальньої гідроакустики знаходиться у стадії розробки;

– на другому рубежі (дальня морська операційна зона), планується використання гідроакустичної системи «Гармонія». Дана система включає розгорнутий комплекс гідроакустичних станцій на дні моря з радіусом можливого викриття обстановки близько 300 кілометрів. Гідроакустичні станції системи «Гармонія» можуть передавати інформацію як безпосередньо через оптоволоконні канали зв’язку так і через використання супутникових каналів зв’язку системи «Ліана». Військовим керівництвом РФ розглядається можливість, після прийняття на озброєння системи, постановки гідроакустичних станцій в акваторії Середземного моря, насамперед, в східній його частині;

– на третьому рубежі (ближня морська операційна зона), починаючи з 2016 року проводяться заходи з установки та введення в екплуатацію стаціонарного пасивного гідроакустичного комплексу «МГК-608», на який покладено задачі з висвітлення обстановки поблизу територіальних вод РФ. В північно-західній частині Чорного моря, починаючи з 2019 року, розпочато розміщення стаціонарного пасивного гідроакустичного комплексу «МГК-608». Особливістю даного комплексу є те, що винос гідроакустичних буїв (антен) здійснюється на відстань до 200 км від берегової лінії та радіус виявлення становить близько 100-150 миль, передача даних про обстановку буде здійснюватися через оптоволоконні канали зв’язку на пункт обробки та аналізу інформації. Після розгортання гідроакустичного поля від мису Тарханкут, ймовірно, до району на схід від острова Зміїний, РФ буде мати змогу повністю контролювати надводну та підводну обстановку в північно-західній та західній акваторії Чорного моря.

Довідково. Тактико-технічні характеристики стаціонарного пасивного гідроакустичного комплексу МГК-608:

кількість гідроакустичних антен в системі – до 60;

глибина постановки – до 1000 м;

вірогідність виявлення підводного об’єкту – 0,8-0,9;

похибка визначення місця розташування підводного об’єкту – 1-2км;

обслуговуючий персонал – 2 чол.

Також для визначення надводної та підводної обстановки, як у ближній морській операційній зоні, так і в прибережній зоні акваторії Чорного моря розгорнуто та продовжує розгортатися низка гідроакустичних систем, які з великою імовірністю також будуть інтегровані в Єдину державну систему висвітлення надводної та підводної обстановки. Мова йде про стаціонарний гідроакустичний комплекс «Рациональность ВГ-5», що призначений для ведення гідроакустичної розвідки та класифікації підводних і надводних цілей (у режимах гідролокації та шумопеленгування), а також забезпечення звукопідводного та акустичного телеграфного зв’язку з підводними човнами та іншими об’єктами у відкритому морі. На сьогоднішній день відомо про завершення будівництва інфраструктури центру управління цим комплексом. Організаційно він входитиме до складу 14-го району спостереження Новоросійської ВМБ. В перспективі РФ планує розгорнути ще один такий комплекс на мисі Сарич (тимчасово окупована територія АР Крим).

Також для визначення надводної та підводної обстановки задіється система виявлення підводних човнів у складі автономних гідроакустичних станцій (АГАС) «Амга-М», які призначені для пошуку, виявлення, класифікації та супроводження підводних човнів, визначення напряму руху та передачі інформації про них на берегові або корабельні пункти управління. Вперше така система виявлення підводних човнів у кількості 20 означених станцій була розгорнута на початку 2014 року у морській акваторії м. Сочі для забезпечення безпеки проведення Олімпійських ігор. Зазначені заходи дозволили створити протичовновий рубіж протяжністю до 100 км і шириною до 6 км.

Управління станціями може здійснюватися з надводного корабля чи берегового пункту

управління за допомогою гідроакустичного зв’язку, а передача інформації від АГАС

про виявлення підводного човна – засобами радіозв’язку на відстань до 60 км. АГАС

«Амга-М» забезпечує сектор огляду 360 градусів та може бути встановлена на якір у районах з глибинами від 300 до 1500 м. Завдяки цьому забезпечується приховане перебування станції на позиції та всієї системи виявлення підводних човнів у цілому.

Стаціонарна електромагнітна станція (ЕМС) «Анаконда-СП» – призначена для виявлення та класифікації підводно-диверсійних сил та засобів (бойові плавці, безекіпажні підводні апарати тощо) на дальності до 30 км. РФ планує ввести в експлуатацію дві такі станції, розміщені на ТОТ АР Крим: одну в районі мису

Тарханкут, другу – на мисі Херсонес. Розгортання цих станцій дозволить посилити ближню зону оборони пунктів базування ЧФ, а також критичних об’єктів цивільної інфраструктури, передусім від можливих дій підводно-диверсійних сил та засобів.

Для виявлення диверсійних сил і засобів у ближній зоні оборони пунктів базування та інших об’єктів морської інфраструктури РФ планує використовувати активну магнітно-акустичну станцію МГ-818 «Диабаз» (виявлення, класифікації підводно-диверсійних сил і засобів). На сьогоднішній день здійснюється оцінка бойових можливостей цієї станції та визначення місця її подальшого розгортання.

Рис. 3. Гідроакустичні системи в акваторії Чорного моря.

АГАС «Амга-М», ЕМС «Анаконда-СП» та АМАС «Диабаз» є автономними станціями,

що дає можливість оперативно їх розгорнути у Азово-Чорноморському регіоні (рис. 3). Не виключається їх використання для охорони захоплених Росією об’єктів на газових родовищах «Чорноморнафтогазу» у виключній морській економічній зоні України та мостового переходу через Керченську протоку. В період 2018-2019 років проведено випробування та введення в експлуатацію нової системи «Дельта-МГА», що активно використовується в інтересах ПАТ «Газпром» (за заявами – в інтересах безпеки підводних ліній газопроводів). Дані гідроакустичні станції встановлено на трасі газопроводу «Турецький потік» (рис. 4).

РФ не полишає перспективи нарощування засобів гідроакустичної розвідки за рахунок її розміщення на інфраструктурних об’єктах «Блакитного потоку» та «Турецького потоку», що практично призведе до повного контролю підводного простору Чорного моря.

Рис. 4. Система «Дельта-МГА».

Таким чином, РФ таємно формує нову загрозу «з-під води», ведеться підготовка підводного плацдарму як елементу тотального контролю за Чорним морем та перенесення майбутнього протистояння не лише в космос, а й під воду. Чи зупиниться на цьому Москва? Мабуть ні!

Усвідомлюючи воєнно-політичні та воєнностратегічні зміни, що відбуваються ще в кінці 2019 року Путіним поставлено завдання на розробку нової Воєнної доктрини РФ та програми розвитку озброєнь до 2035 року. Слід очікувати розробку нової Морської доктрини РФ, а за нею і нових викликів та загроз з морського напрямку.

В той час, коли РФ окупує простори Чорного та Азовського морів, не пасуть задніх у підводному просторі й інші потужні гравці. Як приклад – квітнева публікація доповіді під назвою «Передові технології та майбутнє оборонного співробітництва США та Японії» (Emerging technologies and the future of US – Japan defense collaboration) Атлантичної Ради США. У документі розглядаються технологічні напрямки, на яких зосереджуються провідні держави світу, один з магістральних – безпілотні підводні апарати. Показовим є успіх Китаю. Безекіпажні системи використовуються ним не тільки для збору даних і розвідки, але також для позначення постійної присутності з метою підкріплення своїх претензій в Південно-Китайському морі. Військово-морські сили КНР витрачають багато часу і ресурсів на розробку і розгортання нових безекіпажних платформ для підводного простору.

Китайський новий підводний безпілотний човен HSU-001.

Що робити? Важливо здійснити наступні заходи:

1. Створення єдиної державної системи висвітлення надводної та підводної обстановки і розвідки за об’єктовим та зональним принципами з можливістю обміну даними про обстановку національними користувачами – Міністерство оборони та Генеральний штаб, Морська охорона Державної прикордонної служби МВС України, Міністерство інфраструктури, а також з країнами-партнерами.

Для прикладу, румунська комплексна система виявлення, спостереження та контролю руху в акваторії Чорного моря SCOMAR була створена протягом 5 років. Система складається з двох підсистем – підсистема прикордонної поліції та підсистема Морських сил, та має компоненти спостереження (повітряний, наземний, морський), командний компонент та компонент реагування. Особливістю системи SCOMAR є те, що поряд з радіолокаційним та оптико-електронним обладнанням, використо

вуються як маневрені, так і стаціонарні засоби гідролокаційної розвідки. Цікавим є досвід щодо поєднання системи SCOMAR з системою контролю та управління рухом в дельті річки Дунай SCOD (System for Control and Observation of the traffic on Danube).

2. Організація протипідводно-диверсійної оборони об’єктів критичної морської  інфраструктури (порти, гідротехнічні споруди, пункти базування ВМС тощо).

3. Розвиток різнорідної компоненти ВМС та Морської охорони ДПС (кораблі, катери, морська авіація, сили спеціального призначення, ультрамалі підводні човни) під завдання протичовнової, протимінної та протипідводно-диверсійної оборони.

4. Відпрацювання питань ліквідації загроз в підводному просторі в рамках міжнародних навчань НАТО «Атлантична рішучість» з залученням сил та засобів не лише країн Альянсу, але й країн-партнерів.

Як приклад взаємосумісності сил та засобів країн-членів НАТО та України як країни-партнера – участь фрегату «Гетьман Сагайдачний» в міжнародних навчаннях «Морський щит» (Румунія) в 2015 та 2016 роках спільно з кораблями Альянсу. Одним із епізодів навчань був пошук підводного човна вірогідного противника, роль якого виконував турецький підводний човен класу «Атилай». Наш фрегат забезпечив гідроакустичний контроль підводного човна у 2015 році протягом 2 годин 28 хвилин, а в 2016 році – майже 1 години. І це при аналоговій гідроакустиці, яка знаходиться на борту з часу побудови корабля у 1992 році.

Насамкінець, варто згадати, що 12 листопада 2019 року під керівництвом НГШ ЗС РФ генерала армії В. Герасимова відбулася нарада в якій взяли участь командувачі військовими округами ЗС РФ, що розташовані в європейській частині Росії, командувачі родів військ, начальники штабів та оперативних відділів відповідних армійських угруповань. Доповідь В. Герасимова була присвячена аналізу загроз з трьох напрямків: північного, південного та західного і окремо питання щодо України. По південному напрямку було визначено основні завдання – протидія збільшенню присутності НАТО в регіоні, захист та охорона об’єктів енергетики на шельфі і транспортного трафіку в Чорному морі, протидія системі ПРО США в регіоні. Таким чином, Росія готується до війни на морі, і зовсім не оборонного характеру. Вона цілеспрямовано заздалегідь створює собі переваги на Чорноморському ТВД.

Список використаних джерел:

 «Морська газова інфраструктура у російській протидії НАТО на східному фланзі: потенціал гібридного використання у Чорному та Балтійському морях». Анатолій Бургомістренко, Сергій Гайдук, Михайло Гончар, Павло Лакійчук. «Чорноморська безпека» №2 (32) 2018 р. Стор. 4-22.

Зворотній зв'язок