Указ Президента України Про рішення РНБО України від 2 вересня 2015 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”

Відповідно до статті 107 Конституції Україничастини другої статті 2 Закону України “Про основи національної безпеки України” постановляю:

  1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року“Про нову редакцію Воєнної доктрини України” (додається).
  2. Затвердити Воєнну доктрину України(додається).
  3. Визнати такими, що втратили чинність:

Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648 “Про Воєнну доктрину України”;

статтю 2 Указу Президента України від 15 липня 2004 року № 800 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 липня 2004 року “Про дальший розвиток відносин з НАТО з урахуванням результатів засідання Комісії Україна – НАТО на найвищому рівні 29 червня 2004 року”;

статтю 1 Указу Президента України від 21 квітня 2005 року № 702 “Питання Воєнної доктрини України”;

статтю 3 Указу Президента України від 8 липня 2009 року № 518 “Про внесення змін до деяких указів Президента України”;

статтю 2 Указу Президента України від 8 червня 2012 року № 390 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року “Про нову редакцію Воєнної доктрини України”.

  1. Міністерству закордонних справ України, Міністерству оборони України забезпечувати інформаційне супроводження виконання Воєнної доктрини України.
  2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України                                    П.ПОРОШЕНКО

м. Київ

15 вересня 2015 року

№ 555/2015

 

 

  1. Безпекове середовище (глобальні, регіональні та національні аспекти) у контексті воєнної безпеки

блокада морських портів, узбережжя або повітряного простору України із застосуванням воєнної сили, порушення комунікацій України з боку Російської Федерації

III. Цілі та основні завдання воєнної політики

  1. Головним принципом застосування сил оборони у воєнному конфлікті є активна оборона з метою завдання противнику поразки та примушення його до припинення воєнних (бойових) дій. Особлива увага приділяється обороні найбільш важливих в оперативно-стратегічному значенні рубежів і районів, зон, адміністративно-політичних і економічних центрів, десантно небезпечних ділянок Чорноморського і Азовського узбережжя, комунікацій.
  2. Основними цілями застосування Україною воєнної сили є:

у разі збройного конфлікту всередині держави – ліквідація (локалізація, нейтралізація) не передбачених законом збройних формувань, посилення охорони і захисту важливих державних об’єктів та об’єктів критичної інфраструктури, а також демонстрація готовності і рішучості щодо недопущення втручання іншої держави (коаліції держав) у внутрішні справи України.

  1. Передбачається розширення можливостей Головного ситуаційного центру України для забезпечення координації і контролю діяльності органів виконавчої влади, правоохоронних органів та військових формувань у сфері національної безпеки і оборони у мирний час, в особливий період, в умовах воєнного, надзвичайного стану і при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
  2. Суспільно-політичні, економічні та інші умови реалізації воєнної політики. Воєнно-політичні та воєнно-стратегічні обмеження
  3. Збройний конфлікт у східних регіонах України проявив серйозні недоліки воєнно-економічної політики нашої держави, зокрема тривале недофінансування потреб сил оборони та нераціональне використання виділених ресурсів, відсутність державної підтримки реформування і розвитку оборонно-промислового комплексу. В оборонно-промисловому комплексі України загострюються проблеми, викликані, зокрема, розривом коопераційних відносин з Російською Федерацією, втратою основних фондів підприємств внаслідок тимчасової окупації території України. У військово-технічній сфері проблемними залишаються питання нестачі сучасних засобів збройної боротьби, неготовності ремонтної бази, несправності озброєння та військової техніки.
  4. Економічне забезпечення воєнної безпеки здійснюватиметься шляхом формування і реалізації принципово нової єдиної воєнно-економічної, військово-промислової та військово-технічної політики, основними напрямами якої є:

забезпечення сучасними зразками озброєння та військової техніки, зокрема їх розроблення та виробництво силами вітчизняного оборонно-промислового комплексу, у тому числі за закордонними ліцензіями, розроблення і виробництво разом з іноземними партнерами, імпорт озброєння та військової техніки, розроблення і виробництво яких в Україні недоцільне або технологічно неможливе;

  1. Формування національних оборонних спроможностей буде здійснюватися шляхом:

відродження військово-морського потенціалу держави, розвитку Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які мають бути здатними обороняти берегову лінію Чорного та Азовського морів, виключну (морську) економічну зону, а також залучатися до міжнародних операцій НАТО і ЄС;

 

Повний текст указу: